Щороку 10 грудня світ відзначає День прав людини. Саме в цей день у 1948 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила документ, що став моральним та правовим компасом для людства — Загальну декларацію прав людини.
Сьогодні, коли Україна активно впроваджує політику безбар’єрності, цей документ набуває нового, ще глибшого змісту. Адже безбар’єрність — це передусім про забезпечення рівних прав для кожного, незалежно від фізичних особливостей, віку, статі чи соціального стану.
Філософія рівності: Від Декларації до реального життя
Декларація проголошує: кожна людина має невід’ємні права. У контексті безбар’єрного суспільства це означає, що жодна перешкода — архітектурна, інформаційна чи ментальна — не повинна стояти на шляху до реалізації цих прав.
-
Доступ до освіти та праці: Кожен має право на самореалізацію.
-
Доступ до інформації: Можливість розуміти та бути почутим (сурдопереклад, шрифт Брайля, легка мова).
-
Свобода пересування: Місто, зручне для всіх — від батьків з візочками до людей поважного віку.
Символічно, що саме в День прав людини завершується всесвітня кампанія «16 днів проти гендерно зумовленого насильства». Безбар’єрність тісно пов’язана з цією темою, адже безпечне середовище, вільне від упереджень та агресії, є базовою потребою людини. Подолання бар’єрів у спілкуванні та виховання культури згоди — це шлях до суспільства, де кожен почувається захищеним.
Безбар’єрність — це філософія гідності. Це визнання того, що різноманітність людей є цінністю, а не проблемою.